Лунная соната

МІСЯЧНА СОНАТА
             Пам’яті Людвіга ван Бетховена

Притихли співаки крилаті,
Замовк цикад нічний оркестр –
Лунає «Місячна соната»*,
Мов подарунок від небес.

Гладінь ріки – і та принишкла,
Бешкетник вітер смирним став.
І сяє місячна доріжка,
Як велетенський нотний стан.

Пливуть, чарують ніжні звуки…
Завмер від захвату весь світ…
І чути навіть серця стукіт,
І зорі збилися з орбіт.

Пливе соната тихим вітром,
І, наче вічність, кожна мить.
Тремтить стривожене повітря,
Душа захоплено тремтить.

Мелодія бринить, витає,
У небі місяць – наче перл…
І світлий смуток обгортає
Клітину кожну, кожен нерв.

Соната стихла… Її чари
Накрили світ своїм вінцем…
Що відчувала ти, Гвічарді,
Коли почула вперше це?..
                02.02.2020 р.
* «Місячна соната», або соната для фортепіано №14 – написана Л. Бетховеном у 1801 році, була присвячена 17-річній учениці композитора, графині Джульєтті Гвічарді, в яку Бетховен був безнадійно закоханий


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.