Я не жалкую за русявою косою.
Вже сивий досвід на моім чолі.
Весна та спрагле літо пішли за водою
По річці де пливла я у човні.
Човен хитало дуже, іноді кренило,
Вода холодна ноги обпіка.
Сила душі звела, моє, міцне вітрило.
Боролась - проти течії пливла.
Минають дні, роки, сезони непомітно,
Події, люди наповнюють мій світ.
Вже осінь. Все ж душа весною квітне,
Як в юності. Минуло стільки літ.
Пливу назустріч моїм розовим світанкам.
Із щастям я злітаю в небеса.
Сонячну днину, радість я чекаю зранку.
Горнеться спокій і земна краса.
Пливу назустрiч
© Copyright: Тамара Горбаченко, 2020
Свидетельство о публикации №120020310135
Свидетельство о публикации №120020310135
Рецензии
