Моi вiршi - моi дiти!

МОЇ ВІРШІ - МОЇ ДІТИ!

Вірші мої - мною народжені діти:
Одні, наче факели, інші, мов квіти...
Душею народжені і на світанку,
І в зоряні ночі, безсонні до ранку.

Коли моє серце від болю страждало,
Бувало у сумнівах, в горі бувало,
Коли моє серце в любові тонуло
І щастя духмяне до себе горнуло,

Мої діточкИ із натхнення з;являлись
І знову душа для життя прокидалась.
У клітці дітей своїх я не тримаю,
Їх вчасно між люди усіх відпускаю.

Вони - моя втіха, турбота й тривога...
Знайдуть хай до кожного серця дорогу!
Хай факелом сяють у темряві нОчі,
Комусь хай відкриють затьмарені очі...

Нехай чиєсь серце врятують від болю,
Комусь допоможуть поліпшити долю...
Хай лЮдям дарують і радість, і крИла
Мої діточкИ, що душею зростИла.
Таїс Ліщинська, 26.05.2015р.

МОЙ ПЕСЕННЫЙ ПРИЮТ
Мои стихи - рождённые мной дети
То в мУках, то свободно и легко.
Одни из них обуты и одеты,
Другие же гуляют босиком...

Не потому, что нет о них заботы,
-Душа, о каждом думая, болит-
А просто обувать мне нет охоты
Того, кто быть разутым норовит.

Они - огонь души и вдохновенье,
И мой нетленный песенный приют...
Одни, легко рассеют все сомненья.
Другие, вновь сомненья принесут.

В стихах, как в жизни, радуюсь и плачу,
И в каждом проявляюсь, будто тень.
На разговоры времени не трачу,
Я просто их слагаю каждый день.

Пускай живут, судьбу определяя,
Мои неугомонные стихи...
Я в них останусь разная - живая,
Когда Господь отпустит все грехи.
Таис Лещинская, 21.04.1997г.