Невже дочекались?!

Невже дочекались?! Великі сніжинки
Покрили земельку пухкою хустиною!
О, люди, замріть, не топчіть ви стежинки,
Натіштесь пейзажем, цією картиною!

Чи довго лежатиме сніг? Хоч би трішки...
Щоб встигли відчути омріяне, бажане,
А потім дозвольте малесеньким ніжкам
Писати слідами, ділитися враженням!

Бо сніг вже як диво сприймається нами.
Зима незимова лякає постійністю.
Плисти доведеться по водах човнами,
Втрачаючи звичні коштовності й цінності.

Земля - це магніт, що тримає народи,
Притягує всіх, не зважає на рассовість,
На бідність, богатство, з якого хто роду,
Була би душа за костюмом чи рясою.

А ще була б совість, і щирість, і воля,
Сміливість, кохання, тактовність і ввічливість...
Можливо тоді б  і засніжило вволю,
А біла сніжинка не стала  б водичкою.
(31.01.20)

ПЕРЕВЕЛА с украинского Римма Батищева:

Неужто дождались?! Большие снежинки
Покрыли земельку накидкой пушистою!
Замрите на миг, не топчите тропинки,
Любуйтесь картиной, такой серебристою!

Надолго ль задержится снег? Хоть немножко б…
Чтоб мы ощутили красу, столь желанную,
Потом разрешите малюсеньким ножкам
Следы на снегу рисовать первозданные…

Нам кажется чудом снежок под ногами.
Зима нас пугает не зимней погодою.
Придётся нам плыть, как по речке, челнами,
Теряя обычную ценность природную.

Земля есть магнит, что так держит народы,
Людей привлекает всех обликов расовых,
Богатых и бедных, из всякого рода.
Была бы душа под костюмом иль рясою.

Была бы в них совесть, открытость и воля,
и смелость, и такт, и любовь, и доверчивость…
наверно тогда б и заснежило вволю
и снег бы не таял, не лился бы речкою.

Пока написала стих, снег растаял...