Юность

     В.Саенко
Їй дарували трелі солов'ї,
А ночі - сподівання і принади
І тіло пахло яблуком її
Не знаючи ще підлості і зради.

Дурманила весна хмільні думки,
Палали очі тайною черниці
І білизна тендітної руки,
Крилу священої рівнялось птиці.

У перегуках вічного життя
Було у неї ніжне щось, високе
І безтурботності щасливе відчуття
І неповторності нестримні кроки.

В потоці літ згубилися сліди
Укрились скроні білою габою
І юність залишилась назавжди
В далекім сяйві зірки голубої.

***
Ей в дар звучали трели соловьёв,
А ночь дарила ей соблазна рая
И тело пахло яблоком её,
Предательства и подлости не зная.

Дурманила весна хмельной мечтой,
Пылали очи  тайною черницы
С изысканной и белою рукой,
Что так сродни крылу священной птицы.

И в перекличке этой жизни вечной
Была в ней нежность и наивность снов
И чувства беззаботности беспечной
И сдержанность размашистых шагов.

В потоке лет затеряны следы,
Виски покрылись белой пеленой
О, юность, навсегда осталась ты,
В сияньях звёзд далёкой, голубой.