В хаті мерзлій на відшибі -
У зимовій круговерті,
З снігом за вікном по шиби,
Мужичок боровся з смертю.
Кожен день тягнувся вічно,
В півсвідомомсті крізь сон -
Бачив він вогонь у пічці,
Янголів крилатих сонм.
Він вагався, чи помер він,
Чи живий в холодній хаті,
Геть забув про ноги мезлі,
І про біль, що вється гадом.
В зльодянілих, мерзлих мізках -
Лиш одна крутилась думка.
Треба вижити навіщось,
Щоб життя відчути шлунком.
Щоб босоніж по підлозі -
Проскрипіти, наче дошка,
Й зрозуміти, що не в змозі
Зробить крок хоча б на трошки.
Щоб відчути повну неміч -
В мерзлім та старечім тілі,
Пальцем дирку у кишені -
Проштрикнувши від безсилля.
Щоб відчути сильний голод -
Й гуркіт в животі тривожний,
Й не змогти рукою кволою
Піднести до рота ложку.
Треба вижить - лиш для того,
Щоб свідомо кволим рухом,
Перейти в нові чертоги,
Де нема чуттів і муки.
Обовязок-14
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120012908799
Свидетельство о публикации №120012908799
Рецензии
