Звідки відчуття береться,
Що вершитель ти від Бога,
І життя не обірветься,
Бо воно до біса довге.
Що - ти правиш цілим світом,
І людьми, що мруть, як мухи,
Напівбог ти і підзвітні
Тобі демони та духи.
Ти - месія та керманич,
Надважливих слів та рішень,
Наче магму із вулкану -
Накаляєш слово в вірші.
Щоб піддатись такій думці,
Треба виключити гальма,
І пробачити безумцю -
Усі рішення фатальні.
Щоб піддатися спокусі,
Слід не думати про вчора -
Де був хлопчиком безвусим
Без підтримки та опори.
Щоб повірить в постулати
І концепти світотворень -
Треба вийти із палати,
Де тебе вважають хворим.
Підхопить потік енергій,
Які вихром землю крутять -
Й відшукати ритм синергії
У співдружніх й точних рухах.
Для людей - не для забави,
Зваживши страхи та ризик -
Врешті взятися до справи,
Стерши тих, що сміхом брижжуть.
Обовязок-13
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120012908118
Свидетельство о публикации №120012908118
Рецензии