Струнко поряд з обеліском,
Голову на командира,
У солдат прошиті мізки,
Як погони до мундира.
У обовязки не входять
Запитання - не по чину.
Строєм рівним в ногу ходять
Тільки правильні мужчини.
Віджимання, прес, пробіжка,
Присідання з рюкзаком,
Листя долі служить ліжком,
І сніданок - з хробаком.
Лоб пробє ударом стінку,
Бо тренований на пляшці,
Це її солдат постійно -
Розбива, як день вчорашній.
Мяз рельєф, як на Кавказі,
Гострокамяний й міцний,
Викарбовує образи -
З переломом кістковим.
Погляд впевнений й надійний -
Швидко відшукає ціль,
Хоч комар то малярійний -
А хоч глюк збива приціл.
Бо навіщо ж в руках зброя,
І забитий пантронташ,
Мабуть, щоб могли герої -
Визначать, хто ваш, хто наш.
Тиша, спокій, пахне порох,
На посту ждуть небезпеку,
За кущем здається ворог,
Й постріл гримає здалека.
Обовязок-10
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120012905047
Свидетельство о публикации №120012905047
Рецензии