Н. Бидненко
Природу літо величало
Плодами з яблунь, слив і груш…
Згадалось: музика звучала
Як символ двох зріднілих душ.
Та час котився незборимо,
З дерев осипались плоди.
Ось тінь розлуки невмолима…
Ти розлюбив? То що ж, іди!
В природі осені турботи:
Он глянь, як листя рве з сім’ї…
В душі моїй зотліли ноти,
Тож не торкайся струн її.
***
Природу лето величало
Плодами яблонь, слив и груш...
Казалось: музыка звучала
Как символ двух влюблённых душ.
Но время быстро проносилось,
Осыпались плоды в саду.
Вот тень разлук неумолима...
Ты разлюбил? Ну, что ж, уйду!
В природе осени заботы:
Смотри, как связь с семьёю рвёт...
В душе моей сгорели ноты,
Ты не касайся струн её!
Осень
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2020
Свидетельство о публикации №120012806277
Свидетельство о публикации №120012806277
Рецензии