Елене Ткаченко

***
Дитинства спогади, як повінь,
Стрімким потоком весняним.
Душа моя летить на сповідь
У милий край, де ясени
Охороняють пильно хату,
Укриті  гніздами птахів.
Там самотини так багато,
Не вистачає сліз і слів.
Ми, ніби осторонь, окремо
Створили залишки тепла:
Забрали щастя оберемок
У місто, з рідного села.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

28.01.2020р.







 


Рецензии