58. Доминион

Мені наснилось мультикласове суспільство:
Згадаю врешті решт цю божевільну братію,
Що там професія була єдина – вбивство!
То була мною ненависна технократія...

Там цілувати кожен мав іржу у губи,
І додавали в їжу кожному наркотики.
І, не спитавши, чи гидоту ту хтось любе,
Рабам обманом відкривали їхні ротики...

Держава та була слизька, немов амеба;
Таблетки їжі людям стали тільки грошами,
І чорно-сіре у клітинку було небо –
Платили кров’ю всі, хто досі є хорошими.

Життя особи там поставлено на карту,
І, тільки в разі, якщо вб’єш людей проценту,
То просто маєш доповісти про це варті –
Тоді й на їжу в рік тримай абонемента!

А за порядком досі стежили солдати,
Найбільш жорстокі серед всіх, і були катами.
Вони могли лише ресурси проїдати –
Червоні мантії і торби з автоматами.

Були над ними сині пани, що неначе
Колись увірували в межу неможливого.
Рабів своїх лиш годували вони плачем,
І не було у тім нічого особливого.

А над панами – в жовтих мантіях є вищі,
Що болем дихали й кривавими тортурами.
Хвалити Бога, не повернусь я туди ще,
Хоча ми тою ж володіємо структурою!..

Я в тій державі був, стоячи на дорозі,
Мене тримали тими чорними законами,
І вже до страти йшов, і був вже на порозі –
Але не здався я тому Домініонові...

грудень 2014