Так тобi судилось мало жити

Присвята Герою України Котляру
Євгенію Миколайовичу
(10.04. 1980 — 20. 02. 2014)

(перший варіант вірша)

Йшов ти Батьківщину боронити.
Осторонь лишитися не зміг.
Як і всі, сміявся, прагнув  жити,
Та запікся кров'ю білий сніг.

Кинуто наказ: "Стрілять! Стріляти!"
Жах! Невинних ллється кров людей!
Вічно будуть люди проклинати
Тих катів... і навіть їх дітей.

В вас прицільно снайпери стріляли,
Лист фанерний був слабким щитом.
Жертви... Все одно, ви піднімались,
Плакав Київ разом із Дніпром.

Біль нестерпний... і душа ридає,
Як же тяжко… Тьмариться чоло.
Віри не ймемо – тебе немає!
На Майдані сто вас полягло...

Так тобі судилось мало  жити,
Ниточка обірвана життя…
Йдеш із Богом вічно говорити
Про людське щасливе майбуття.

Снігом тихо землю засипає.
Реквієм... Весь Харків  у журбі…
Нагорода болем серце крає...
З шаною вклоняємось тобі.

 
19. 02. 2015 рік
Крайнюк Надія

Котляр Євген Миколайович народився у місті Харкові 14 квітня 1980 року. Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ). Був активістом екологічної організації «Зелений фронт», працював промисловим альпіністом. Брав активну участь в акції протесту проти вирубування дерев в парку ім. Горького в Харкові. Тоді він разом з іншими альпіністами прив'язав себе вірьовкою до дерева на знак протесту.
Входив до складу третьої сотні Самооборони на Майдані. Загинув від кульових поранень 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в місті Києві під час перестрілки: він прикривав людей щитом і відводив поранених.
Прощання відбулося у неділю, 23 лютого, о 12.00 біля пам’ятника Шевченка. http://news.bigmir.net/nebesnaya_sotnya/799319-Kotljar-Evgenij Поховали Женю на Харківському міському цвинтарі №17.
 
Вшанування пам'яті
Про Євгена Котляра знято два фільма. 14 березня 2015 року в кінотеатрі «Боммер» відбулась прем'єра фільму Володимира Чистиліна «Герої не вмирають» про трьох харків'ян-героїв Небесної сотні. 17 квітня 2015 року в харківському кінотеатрі імені О. Довженка відбувся прем'єрний показ фільму «Герой України Євген Котляр», який був знятий на основі спогадів рідних, друзів, світлин із сімейного архіву та документальних кадрів. Фільм онлайн.
Створено збірку спогадів рідних і друзів Євгена та його фотографій.
Відкриті меморіальні дошки в ліцеї, де вчився Євген, та в ХНУРЕ.
На честь Небесної сотні в Харкові названа площа, ім'я Євгена дано вулиці. Планується встановлення пам'ятника.
 
Нагороди:
1. 21 листопада 2014 року Котляру Євгену Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.
2. Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).
3. Грамота Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (УГКЦ, травень 2016) (посмертно).
4. Чин українського шляхтича (посмертно) від «Українського шляхетського товариства».
Залишилися батько й молодша сестра.
Батько героя — харків’янин Микола Іванович Котляр — написав вірш на смерть сина:
Сыну
• Моя кровинка, я горжусь тобой,
• В тылу не ждал огонь заградотряда.
• Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
• Хотя свистели роем пули рядом.
• Когда на землю падали друзья
• - С фанерками нельзя в такую драку! -
• Казалось - даже выстоять нельзя,
• Вы поднялись, и Вы пошли в атаку!
• Я б так не смог. Немногие б смогли.
• Склоняюсь к дорогому изголовью.
• Вы - гордость, совесть, честь своей земли,
• И землю эту Вы полили кровью.
• Прости, я снова плачу, мой Герой.
• Ты принял не спонтанное решенье.
• Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой.
• Я ненавижу жертвоприношенье.
 
Герої не вмирають!