Обовязок-1

Вільним був би, наче птаха,
Й полетів в лиху годину,
Якби голову на плаху
Не поклав через провину.

Точить совість гостре лезо,
Наче кат, піднявши вгору,
Обезглавить геркулеса
Прагне чинно та суворо.

Мов за нитки, крутять ляльку,
Що бажає самострати -
Всі, що так любили палко,
Й за любов схотіли плати.

Рідні, друзі, побратими,
Гудять душу підневільну,
Хоч на крок близька людина -
Прагне страти мимовільно.

- Тільки викажеш можливість -
Взять обовязок на себе,
Як потоком гомінливим
Котяться слова хвалебні.

Рідні звязують до гроба,
Наче путами міцними,
В лихолітті та в хворобі,
Аби був завжди із ними.

Друзі прагнуть слів присяги,
Вірності в словах та вчинках,
Аби, усіпіху досягши,
Їх пригрів, немов личинки.

І кохана - тягне повід -
У свій бік зверта кобилу,
Щоб із курсу, з купи гною
Її везучи, не збилась.

Тож для власних забаганок -
Мить перед блаженсвом страти,
- Тьфу на вас, - мужик з дивану
Плюнув й завалився спати.