Від самотності чи просто
Та мадам-шазофренічка,
Кожен вечір ждала гостя,
У димку аромосвічки.
Два бокали, дві тарілки,
Відкорковане червоне,
Наче серця - стукіт стрілки,
Й плаття - шурхіт махаона.
Він приходив - невідь-звідки,
І сідав навпроти жінки,
Наче лебідь до лебідки,
Схиляв голову й повіки.
Вимагав слова зізнання
І обіймів ждав відкритих,
Пустку внутрішню коханням -
Заповняв несамовито.
Брав обіцянки мовчати,
По одній снуючи жилі,
Наче патологоанатом,
Краяв серце, та наживо.
Обіцяла, клялась слізно,
Що приїде першим рейсом
Тільки взавтра, бо вже пізно,
І в депо давно експреси.
Вірив - й цілував у ліжку,
Ніж сховавши коло серця,
Й покидав, немов небіжку,
Білолицю й напівскреслу.
А на ранок, геть забувши,
Про обіцянки й благання,
Відірвавшись від подушки -
Жінка знов жила чеканням.
В дпов сти-19
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120012205887
Свидетельство о публикации №120012205887
Рецензии