В дпов сти-18

Якби пера не скрипіли,
Й підкорялись романісту,
Він би швидко першим ділом
Написав роман про місто.

Про маленьке, серцю любе,
Де живуть, неначе в раю,
Один одного всі люблять,
І померти помагають.

Про любов кричать плакати,
Янголи крилом махають,
І стікають хімікати -
В річку, чорну та безкраю.

Чи про інше, більше місто,
Де мовчать про почуття,
А любов, пусту, без змісту,
Викидають, як сміття.

Прейскурант висить на поміч,
Послуги суцільно платні,
Батогом свистить погонич
Й гонить пеклом благодатним.

Чи про місто - як обманку,
Де любов, як лід, тонка
Бовваніє, мов приманка,
Й вчинків жде від дурака.

Там, протягуючи руку,
Потопельникам й безумцям,
Ловлять, як Ємелі щуку,
Навіть тих, що відсахнуться.

Якщо люблять, то поможуть,
Як поможуть, чим віддячить?
Місто з містом - наче схожі,
Та по-різному в них плачуть.

Падолист би став романом,
А листки в нім - як гербарій,
Тільки жаль - життя замало,
І письменницького дару.