Чайка на льдине. С укр

Не обрела в тот год зима пушистой свитки.
Не раз примерила, да кто-то ловкий крал.
Искала, плакала, но не нашла накидки
И бедовала в старенькой из жухлых жестких трав.

Как злилась, лёд стелила, не согреться.
Заспорит с морем вдруг, и с ветром заревёт.
Все собиралась с силами, хотела оглядеться ,
Да дерева проснулись и на Одре лед

Ломился буйно в рукава- протоки
О камни берегов крошился, бился лёд.
И вот по Одре тёмной и широкой
На льдинке чайка одинокая плывёт.

Куда ж ты разогналась, уж не к морю ль мчишься?
Обычно чайки в стаях,  ты плывёшь одна!
А льдинка тонкая. Все может приключиться.
Вдруг да подмоет  её вешняя вода.

Вот затрещит, разломится в бессилье,
Помчит воды сплошная круговерть.
Эх, странный человек! Ведь я имею крылья,
Зачем крылатым под ногами твердь?


           ****




Костенко Ліна. Чайка на крижині


В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б"ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі -темній, широкій -
На останній крижині самотня чайка пливе.

- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
- Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?