Спустошення
Воно ж бо живе в моїх віршах.
Сприймати не всяк їх уміє,
Кепкують: "Писали і... гірше".
Доладно скропив татуажем,
Та пестив строфу, мов кохану,
У дзеркалі дивних зображень,
Я думку сховав між рядками.
А зараз у смутку гадаю:
"Кому це потрібно, навіщо?
Хоча б... розуміння жадаю"...
Та... марно: в "корзині" вже вірші.
Свидетельство о публикации №120012103930
Радію з Вашого таланту!
Ева Сокол 2 09.06.2026 19:56 Заявить о нарушении
Радий позитивному відгуку на цю, дещо мінорну, річ.
Судячи з Вашого пОдиву, щодо мого віку, Ви... старша жінка. Просто я подумав, що молода людина мою писанину сприймає лише як вдалу, чи... не дуже... А про мудрість моєї поезії у своїх коментарях кілька разів писали лише дорослі гості моєї творчої майстерні, - самодостатні читачі. Я ж... не знаю, що Вам відповісти. Скажу лише наступне: напевно Боженько якось... трішки торкнувся моєї душі своїм крилом, і мізерні паростки творчих здібностей якось проявляються. Проте мені ще багато потрібно працювати, щоб досягти успіху та заслужити право бути серед кращих авторів.
Сподіваюсь до тридцятирічного віку зібрати достатньо матеріалу для друку першої збірки віршів.
Тепер - ніч, час творчого пошуку. Здається прийшло надхнення. В серці дуже чітко звучать рядки майбутнього вірша. Якщо сприйму його як досконалого, наважуся опублікувати.
Вам дякую за читання кількох моїх творів, як і за залишені коментарі.
Я теж відвідаю Ваш творчий кабінет і, звісно, поділюся думками про прочитане.
З повагою
просто А.К.
Андрей Королёв 7 10.06.2026 00:32 Заявить о нарушении
