У кімнаті - надто темно,
По кутках тремтить самотність,
Телек з ріжками антени,
Розважає безтурботністю.
Я одна в пустій квартирі,
В чорно-білих грузну буднях,
Чую постріл, наче в тирі
З телевізора у груди.
Із екрану куля з жартом
Потрапляє просто в серце.
І кривляки - із азартом
Посипають очі перцем.
Веселить їх кожна думка,
Слово дике та печерне,
Наче в коридорах дурки,
Розбиває смисл об череп.
В кольорах, з польотом легким
Вилітають нові жарти.
Про самотність, що нестерпна,
У кутку, в пустій кімнаті.
Їм так весело - аж сльози
Капають, як корвалол,
Впізнаю себе у позах,
У своїй буденній ролі.
У кімнаті чорно-білій
Загнана в куток, як миша,
Чую на собі приціли,
Клоунів, що важко дишуть.
Гонорари, рейтинг, бабки -
І мільйон глядацьких вражень,
В кінці сміх й одна ремарка
Персонажі всі - несправжні.
В дпов сти-16
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120011808960
Свидетельство о публикации №120011808960
Рецензии