В натовпі людей - не кожен
Здатен привернуть увагу,
Хтось пройде, немов вельможа,
Хтось із поглядом зневаги.
Манить люд, немов магнітом,
Відірвавши з полу очі.
Як залізну стружку слідом
Підриває всіх охочих.
Він іде, немов володар -
Страх вселя, як страховище.
Йдучи рівно - як по сходах
З кожним кроком стає вищим.
Оглядаються не те щоб
На новий поглянуть одяг,
Тичуть пальцями негречно,
Ледве стримуючи потяг.
Ну, а інший - хоч високий,
Та іде, неначе карлик,
Непомітно, крок за кроком,
Мов злякавшись папи Карло.
Погляд чуйної людини,
Шкіру током обпікає,
Тож він прагне самотини,
Матюкаючись навзаєм.
Як від хворого, від нього,
Всі сахаються під стіни,
Та звільняють коридори,
Мов від кулі з карабіна.
З натовпом людей - не завжди
Можуть скластися стосунки.
Особливо, як безстрашно -
Вибухівку несеш в сумці.
В дпов сти-12
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120011707689
Свидетельство о публикации №120011707689
Рецензии