Як часом на душі моїй болить ,
За все болить ,аж кров у жилах стине.
Скажений час повз мрій моїх летить
І повз моїх надій птахами лине.
Розкине вітер листя до землі,
Зів'янують на кущах троянди білі,
Вода холодна стане в Осколі,
І осінь попливе на синій хвилі.
Засне природа змучена дощем ,
Краса її застогне під ногами .
Ми будем малювати олівцем
Пожовкле листя зірване вітрами.
Але ж все оживе після зими ,
І зеленцем трава попнеться вгору.
Розквітне все навколо,тільки ми
Не станем молодими вже ніколи.
Тетяна Мішина
Не станем молодими
© Copyright: Танюша Мишина, 2020
Свидетельство о публикации №120011700161
Свидетельство о публикации №120011700161
Рецензии