Мати

В годину чорну сина на  війну
до залізниці проводжала мати.
Перехрестила, як, в старовину:
- Іди, синок, країну захищати…

Вже товарняк прискорював свій хід –
віз хлопців захищати Батьківщину,
а мати все дивилася услід,
молила долю берегти дитину…

А як вона чекала на листа!
Син їй писав: « Б’ємо  фашистську зграю
Вже не  одна за нами висота...
Ми переможемо! Я, мамо, знаю!»
В одну з ночей у серце біль ввійшла.
Схопилася, і миттю –  думки роєм…
Невдовзі похоронка надійшла:
«Ваш син загинув у бою героєм…»

Що похоронка? Так… лиш папірець…
І мати не змогла біду прийняти.
Молилася. Прохала, щоб Творець
дав їй свого синочка обійняти…

Та врешті-решт скінчилася війна,
і материнське серце  защеміло –
хтось підійшов тихенько до вікна.
Постукав. Вона двері відчинила.

Що похоронка? Паперовий лист…
Лиш матері спроможні так чекати!
Ввійшов до хати син-артилерист,
і пригорнув свою  стареньку матір…