Сховай мене за своїми плечима
Навчи мене як варто в світи жить
Як засинати, й прокидатись зрання
Навчи мене по-справжньому любить
Розказуй мені правду, а не казку,
Таких казок я чула досхочу.
Я тут, я поруч, поруч із тобою
І точно знаю всі свої «хочу».
Тебе хочу, щоб за руку, щодня.
Щоб від сходу до заходу зірки.
Щоб куштувати це смачне життя,
Не понижаючи теперішньої мірки.
Бо ти скала, ти розум, мудрість, сила
І я з тобою завжди у безпеці.
Навіть коли на душі холод, дощ і злива
І навіть при смертельній спеці.
В руках твоїх горю, мов пале листя
І притуляюсь міцно до грудей.
Мені завжди здавалось, що немає в світі
Таких хороших, вабливих людей.
Отож тримай, не відпускай нікуди
Бо доля нас звела не просто так.
Ось це між нами – неймовірна суміш
І мені до вподоби цей солодкий смак.
тобi
© Copyright: Софья Кох, 2020
Свидетельство о публикации №120011500963
Свидетельство о публикации №120011500963
Рецензии