Тепер вперед!!! Навияла Ялина через роки...

ТЕПЕР ВПЕРЕД!!! НАВІЯЛА ЯЛИНА ЧЕРЕЗ РОКИ…
…Дуби…Тут скільки раз збиралися і козаки й дівчата.
Й сиділа я із Юліаном біля них,а чули ви дуби розмови наші? Мовчать… Дерева добі і хороші, вам все розказувати можна:
 -« Люблю я Юліана, а тепер вернувсь Данило. Що робить не знаю.
Скажіть мені дуби, порадьте друзі.»
- « Ох, зашуміли, наче сердяться на мене. – « Не сердьтесь, любі свідки, мого кохання, першого в житті. Мене не треба зрадницею звати, столітні дідугани. Вам клянусь, що я Данила зовсім не кохала.»
Мовчать...Як тихо…Тільки соловейко співає так, що гаєм йде луна… Як хороше, а де ж мій сокіл ясний? Чого він не іде?
А може він жартуючи мене сюди покликав, щоб насміятись наді мною?...
Він іде… Ні, то дуби так грізно зашуміли…"

… О, це було давно!
Вона мов пісня пролунала,
Моєї гри Ялини,
Мов сьогодні, знов і знов…

А скільки вже минуло років?
Я вже не молода,
І маю досвіт за плечима,
Тай Юліана вже нема.

Але я пам’ятаю все.
І бачу роки молодії,
Й звертаюся до них щораз,
Побавитись безпечністю моєю.

А  засть, тепер вперед……

Не згасне пам’ять  про торіччя.
Мій успіх, мов роса,
Окроплює мене зненацька
Й сльозами душу окриля.

Повірте, ще натхнення
Бажає виплеснути знов,
Красою гри моєї  Мельпомени,
В душі, мов в серці грає кров.

Бажайте! Грайте і творіте,
Пробуджуйте в собі любов,
Світанком молодості світу
І старості мудрішої красу!               

16 июля  2018
14:49
Людмила Прохорова.

Вистава "Засватана-Невінчана".
Музично-поетична драма на дві дії за п'єсою
"Лиха іскра поле спалить і сама щезне"
Прем'єра выдбулася 5 жовтня 1990 року.
Постановка та лібрето режисера - з.д.м.В. Бегми, музика- І. Поклада, вірші - М.Ткача.
Ялина-Л.Прохорова.
Юліан-з.а.у.О.Кравченко

Александр Кравченко
- Люда! Добре, що пам'ять не стирається у тебе…
Добре, що все бережеш... Гарного вірша написала...
Все це було і назавжди  залишиться в наших з тобою серцях...
Це булла прекрасна пора прекрасного театру...
Більшості виконавців неймовірної вистави теж вже нема...
Є лише пам'ять про В.В.Бегму... про М.Ткача... про І.Поклада...
Це вічні, це незабутні люди і час.

Людмила Прохорова
- Саша, спасибо. Мне очень приятно, что ты позитивно отреагировал на мои воспоминания. Видимо это наши совместные переживания и эмоции связанные с этим легендарным спектаклем. Такое не забывается!!!

Александр Кравченко
- Люда, мы с тобой сыграли столько ролей , как партнеры, что на целую счастливую творческую жизнь хватит, а мы ведь пока живы... Я никогда не говорил о своих ролях с хвалебных  позиций... это дело зрителей ценить актеров или критиковать…
Я рад тому, что эти роли были... они мои... все... Я ими до сих пор живу.
Появляются другие... лучше... хуже... Но то был прекрасный творческий этап!
Мы были партнеры... Этим все сказано! Это настолько сексуально звучит... Хотя, мы с тобой никогда не были даже друзья... мы были ПАРТНЕРЫ...
Но жизнь распорядилась так, что это стало выше любых отношений! Это ПАМЯТЬ!!! Я благодарю тебя за это!  Дай тебе Бог, еще долго жить и творить!!!

Людмила Прохорова Александр Кравченко
- Все верно, Саша. Для меня остаются в памяти на всю жизнь наши сыгранные роли с большой благодарностью судьбе, что это было в моей жизни. И, как бы не звучало, это сегодня, напомню слова В.В.Бегмы: "Здесь ещё ничего не произошло, поэтому это интересно".  Сыграно много ролей, но мне все мало. Я испытываю творческий голод. Все потому, что я хочу и могу ещё работать. Вот бы снова сыграть столько же ролей. Тебе не понять ты в репертуаре, но все же я надеюсь, понимаешь. Саша, таких слов, конечно, нужно заслужить, благодарю тебя взаимно и желаю тебе жить и творить до тех пор, пока не надоест, то есть бесконечно. Ты большой труженик, как вечный двигатель и, наверное, тебя не остановить. Хотя я давно тебя не видела, но думаю, ты такой же неугомонный и харизматичный живчик. Я ведь помню тебя таким, каким ты был в наши творческие годы. И навсегда останешься таким в моей памяти. Молодости любви и счастья тебе и твоей семье.