Сонця ясні промiнці
Цілують у сосен гілля,
Мережать стежину
В зимно зеленій траві
Обвитою серпанком інію.
Снігу немає й мороз
Не діймає.
Трава на горбочку сонце вітає.
Весела вона,
Думає що то весна.
Річечка в'ється сірою стрічкою,
Ряску зелену водою гойдає.
А з очерету крячки,
Пливуть попід берегом, не відлітають.
Гармонія й спокій в часі плине,
А тривога жалить серце змієм.
І за цю річку, за сосни, за нас усіх -
За все оце красиве.
Нехай погане проходить мимо...
Споглядаючи
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120011306626
Свидетельство о публикации №120011306626
Рецензии
