Як літаєш в небі в хмарах,
Геть забувши про турботи,
Як літак, приймай удари -
Й хорони своїх пілотів.
Озираючись довкола,
Між уламків сталептиці,
Обіцяєш - більш ніколи,
Вище неба не дивиться.
Обіцяєш знищить плани -
І не думать про майбутнє,
Не давать аероптанам
Підіймать крило могутнє.
Обіцяєш не тужити,
За широким видноколом,
А обмежитись - і жити,
Як живуть усі довкола.
Дим вдихаючи їдючий,
Без вини відвівши погляд,
Виглядаєш тих, хто влучив
І жагу відбив надовго.
Хто поцілив - у десятку,
Надто мітко для нездари,
У далеку чорну цятку,
Що ледь видно на радарі.
Щоб сказати - просто в очі,
Владним і безцеремонним,
Здатним птаху лет зурочить,
Щоб безкрило гегемоніть.
Страх мине, але бажання
Знов здійнятися угору -
Не мине, і якось зрання
Заведе старі мотори.
Знов літак розріже небо
Слід лишивши реактивний,
І розділить так, як треба,
Неподільні перспективи.
Покаявся-17
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120011302191
Свидетельство о публикации №120011302191
Рецензии
