Я збираю букет. В центрі квітка любові
І тенет почуттів і бутони надій…
На перев’язь візьму світлу стрічку шовкову,
А на ній, а на ній, спомин кращих подій.
Не зірвав, не зібрав в свій букет лишень віри:
Незугарна і чула та здавалась мені.
Все тому, все тому, що кохав я без міри,
Та довіра зачахла, наче гілка на пні.
Замість неї зросли гриби ревнощів сірих,
І отруйних підозр, тих, що вбили любов…
Тих, що вбили любов, а ми не посміли,
А скоріш, не зуміли віднайти, відродить її знов…
.
Старий букет
© Copyright: Мих Лис, 2020
Свидетельство о публикации №120011106148
Свидетельство о публикации №120011106148
Рецензии
Понравилось стихотворение. Оно очень грустное, но понравилось, так как автору удалось передать словами сильную душевную боль, остроту разочарования. Чем сильнее было чувство, тем, понятно, больше разочарование, но порой преувеличенная ревность всему виной... Здоровья Вам и удач. С теплом,
Вера Шляховер 03.03.2020 12:55 • Заявить о нарушении
Вера Шляховер 03.03.2020 12:55 • Заявить о нарушении