В дпов сти-6

Не везло в житті Оксані
На мужчин рішучих й сильних,
Попадались їй вусані
Всі до дного інфантильні.

При знайомстві гарну казку
Їй розказували - вміло,
Не про чарку і поразки, -
Про життя - як рай суцільний.

Потім несли їй цукерки,
Як одну з амурних опцій,
Всі зїдали, важко стерпіть -
Щось лишивши у коробці.

Квітами з міської клумби,
Тішили, немов хлопчиська,
І хвалились, як від клубу
Бігли від мента-вовчиська.

Заглядали, наче неньці,
Заглядають в очі діти,
Хоч огрядні, як опецьки,
І за сорок - ніде діти.

Наче матері на ручки,
Всі просились - одружитись,
В пальцях крутячи обручку,
В почуттях своїх божились.

Ну, коли ж лягти вдавалось
Під велику й теплу цицьку,
Тоді з серцем відривались,
Як коша від мамки-кицьки.

Так на ліжку й засинали -
Хто хлопям девятирічним,
Кому ж пять було замало,
Хто застряг в тринадцять вічно.

У дитячому садочку,
Стала хлопцям, наче нянька,
Як підтяжки голубочкам,
Що тримають їхні штаньки.