Як жити потiм без?.. Олена Камiнська

http://www.stihi.ru/2019/12/25/7595


Оригінал


Панує час над нами, все ставить на місця.
Приваблюють вогнями захоплені серця:
На відстань не зважають, живуть душі теплом,
Чекають, що кохання всміхнеться їм обом.
Обличчя розглядають крізь дзеркало надій.
А грудень хоч без снігу, кричить  дощами: «Дій!»
Та ті закам’яніли на відстані руки.
Знайти хотіли б сили, зійшлись би залюбки.
А ні, бо щось тримає… Пішли би хто куди,
Та стануть десь над краєм розлучниці-води,
І сум думки зав’яже: «Як жити потім без?..»
Прийдеться все забути: кохання – світ чудес,
Цілющії розмови, відвертість, таїну…
Загубить рік немов би жаданую весну.
Вони не будуть разом, самотність не страшить,
Бо втратити – страшніше  - той день, годину, мить,
Коли були щасливі! Бо все колись мине,
У вічності розтане омріяне земне…


Перевод с украинского Светланы  Груздевой:


Владеет время нами, всё ставит на места.
Нас восхитит огнями любови Красота.
И что ей расстоянья: живут души теплом
И верят, что желанья сольются в них потом.
Проглядывает нежность сквозь зеркало надежд.
Декабрь же, хоть бесснежен, дождями без одежд
Велит любить без мели, отдать всё вопреки…
А те закаменели в полшаге до руки
Так, словно что толкает…пошли бы кто куда.
Да встанут по-над краем,  где плещется вода,
Тоска их мысль завяжет: как жить им после б е з?
Путь будет не налажен: любовь – то мир чудес.
Целительные речи, открытость, глубину...
Загубит год невстречи… желанную весну.
Они не будут вместе – разлад ничто сейчас –
Утратой же известен тот день, минута, час,
Когда в них счастье пело…а после  всё пройдёт,
Когда придёт за телом земной круговорот.


Аватар Автора оригинала