БОкС-33

Із сусідньої квартири
Чути крик, що крає душу,
Малолітньої дитини,
Наче бють її, як грушу.

То матуся взяла різку
З виховальною метою,
Щоб управить сину мізки,
Вивести їх із застою.

Щоб учився краще, падло,
Не позорив між людьми,
Не чіпав її помаду,
Туфлі й ліфчик дорогий.

Був нормальним, як всі діти,
Слухався, коли попросять,
Дав їй привід порадіти,
А не рвати з криком коси.

Прокидався рано-вранці,
Без капризів та не хочу,
Сам складав у школу ранця,
Й вчився гарно донесхочу.

Перестав літати в хмарах,
Був мужчиною нарешті,
І під ліжком від примари
Не ховався поміж мешти.

Став опорою в дванадцять,
Волю в кулачок зібравши,
Бо на когось сподіватись
Марно, облизня піймавши.

І не знати, хто з них правий
Мати, що кричить, як стерво,
Чи синок, що для забави
Діяв матері на нерви.

Краще тишком по-сусідськи
Пересидіти конфлікт.
Мо, мине смерть мученицька,
Й буде з хлопця інвалід.