Як не виспався, то мусиш,
Цілий день зі сном боротись,
Важко втриматись в спокусі -
Наче стражу на воротах.
По команді струнко ставши,
І хребет напявши луком,
Відбиваєш стріли вражі,
Що снують, як вії-мухи.
Голова гуде в шоломі,
Гулом в сотні голосів
Як у вусті мідних дзвонів,
На частотах диво-снів.
Не одежа - а кольчуга,
Хилить тяжістю додолу,
Затягнулась чорна смуга,
Ніччю впавши до подолу.
Щит - таблетка валідолу,
Що боронить кволе серце.
Воно стане - й бється знову,
Упустивши шанс померти.
Як смола - у чашці кава,
Розчинила глузд із цукром,
Щоб до ночі достояла,
Ще не мертвим, але трупом.
Зборена - меча благаєш,
Голову щоб знести з плеч,
Від руки щоб самурая
Вмерти, й кануть в порожнечу.
Обладунки впялись в шкіру,
Проросло на ранах жито,
Біль, німим прокравшись звіром,
Ниє - сон слід заслужити.
БОкС-31
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120010706036
Свидетельство о публикации №120010706036
Рецензии