БОкС-30

У Марії було вдосталь
Залицяльників й кохаців,
Що не день - то новий Йосип,
Клявсь любить свою обраницю.

Та на ранок швидко клепка
Поверталась в спиті мізки,
Лиш дізнавшись, що з прицепом,
Кавалер збирав валізи.

З десяти - один вагався,
Не тому, що про батьківство,
Довго мріяв - сподівався
На прописку в передмісті.

Із методик виховання -
Ремінець та влучні мати,
Бо життя - це виживання
Серед джунглів та приматів.

Але нерви не сталеві,
Пасок з шкіри - розтріпався,
Ну, а хлопцю все даремно,
Він не плакав - лиш шмаркався.

Крик змінявся на мовчання -
І запой багатократний.
А алкаш, хоч і звичайний,
Ставав схожим на Сократа.

Пацану наливши чарку,
Вчив премудростям життєвим,
Затягнувши в смак цигарку,
Йшов за двері з пожиттєвим.

Наче клони - нові баті,
Із проблемами на лихо,
Пяні, всрані та рогаті -
Без них краще було й тихо.

Тож яке там виховання,
Пацан ріс, як при дорозі,
Хоч жевріли сподівання -
Наче прийде справжній Йосип.