Увійду у найближчу кав’ярню, можливо – до бару,
я не встигну поглянути навіть на вогники назви.
Може бути усе, що завгодно, аби не примара,
щоб звернутись до хлопця за стійкою – «кави» – одразу.
Він всміхнеться, хитне головою, і кава наллється,
але я не за тим, не за кавовим тут ароматом, –
я прийшов через те, що весь вечір неспокоєм б'ється
моє серце закохане – серце закохане раптом.
Закохався, так, так: моє серце – закохане, справді,
я зненацька відчув цей – одвічно привабливий – потяг
до побачення з пані, що прийде, любові заради,
що відчує і прийме мій погляд, і сяде навпроти...
І вона, як і я, загорне філіжанку в долоні,
як і я, і вона, тут – заради розмови на каві...
І дозволить торкнутися пальців, а пальці – холодні.
Диво: кава – гаряча, а пальці – холодні й ласкаві...
Увiйду у найближчу кав, ярню, або Диво
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120010310337
Свидетельство о публикации №120010310337
Рецензии
Браво! Ви вмієте майстерно із простих милих слів зплести чудову веселку почуттів... Це - дар від Бога. Щастя вам та надхнення!
Алёна Ткаченко Крым 21.01.2020 17:30 • Заявить о нарушении
Алёна Ткаченко Крым 21.01.2020 17:30 • Заявить о нарушении
Обожнюю прості слова.
Слова, які люди вживають і чують повсякчас.
А у слова, які живуть лише заради викабеньок, не вірю
Миклош Форма 24.01.2020 17:22 Заявить о нарушении
Слова, які люди вживають і чують повсякчас.
А у слова, які живуть лише заради викабеньок, не вірю
Миклош Форма 24.01.2020 17:22 Заявить о нарушении