Скупаюсь я в росі ранковій,
Відчую ніжну прохолоду.
Побуду в казці цій чудовій…
Лебідка сіла знов на воду.
Тамую подих і милуюсь
Ранковим сонячним промінням,
Дивлюсь на обрій і дивуюсь,
Що там – ранкове безгоміння.
Лиш сонце на долоні неба
І де-не-де пливе хмарина,
Маню рукою їх до себе…
Роса у квітці - намистина.
Дивлюсь і бачу просто диво –
Сонце цілується з водою.
Це робить так воно красиво…
Й вода здалась мені живою.
А поряд верби тут плакучі
У воду віти опустили,
На травах роси скрізь блискучі.
Журавки в травах тих ходили.
Мов діаманти, срібні роси
В промінні виграють красиво.
Вплела би їх у свої коси,
Але, на жаль, це – неможливо.
01.01.2020 р.
Дивовижний ранок
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120010106862
Свидетельство о публикации №120010106862
Рецензии