Моє життя, від краю і до краю,
І знову повертається туди...
Ні. Досить, досить вже тікати
Я сам будую сОбі шлях та ціль.
Зупинись, дихай шаленим повітрям,
Згадай і забудь все, що носиш в собі.
З кожним видихом, біль відступає повільно
від полегшення хочеться впасти із ніг.
і поволі вже сонце з-за обрію сходить
та твій сум, як пітьма, розлітається в пил.
ти не можеш триматись, ти падаєш долі -
подих, серця удар - і ти зовсім зник.
сподіваюсь, душа твоя зараз співає
пісні, що собі ти не дозволяв.
це шанс, що ти втратити права не маєш
ти є світло.
ти сяєш.
непоганий фінал.
30. 12. 19 ти - свiтло
© Copyright: Пааво Хархомакинен, 2019
Свидетельство о публикации №119123009532
Свидетельство о публикации №119123009532
Рецензии