Мій світе,поле,небокраї...
Та й захід сонця що згоряє.
Палкі світанки,вітрів гриви.
Мої збаганки та пориви.
Той смуток...загляда що в даль.
Моя зневіра та печаль.
Переплелися у мені...
Дивні,веселі та сумні.
Сумнівним подихом здригають
Із мене щиро вивертають...
Кохання що росте без меж.
Його в долоні не збереш...
Лиш з серця...в серці...зберігає.
Того,хто подумки кохає
Того хто в щирості стає...
Моїм недоліком. Бо є...
Моїм життям. Від серця мого...
Кусочок,клаптик,лоскуток.
Мій незахищений куток.
Мій кутик,-дім. Життя нового.
Того що маревом у нім.
Того що серце мені крає.
Мій світе,поле,небокраї.
Моє тепло,ливень і грім.
Мій світ...бо й я,живу у нім.
Бо він у мене відбирає.
І він багато що дає...
Бо він є,-я. Та й я,-він є.
(Понкратова.О.В.)
Палкi свiтанки
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119123005947
Свидетельство о публикации №119123005947
Рецензии