Квартал бетонний. Дім похмурий,
глибокий і подібний чаші - снігу і дощам.
І раптом - кроки, зонт зелений і фігура,
мов, привид. І лице усміхнене звідтам.
Пройшли Ви, немов сніг. Грайливо
і холодно пройшли Ви повз,
і що тут сумно, що красиво,
що невловимо - зонт й мороз?!
Дивлюся вслід Вам - аромат знайомий.
У грудях пурха сніг… Літа, літа…
У шибку вітерцем покликаний холодним
зелена юність разом з Вами відліта...
coverсія
ЗОНТ
© Copyright: Петр Скорук, 2019
Свидетельство о публикации №119122903029
Свидетельство о публикации №119122903029
Рецензии
