Пам’яті поета Івана Мироненка
Бузок, він тому і бузок, що бузковий,
а білий – бо винятком є.
Чи бути, як всі в світі обов’язково? –
відвічне питання моє…
Аби задарма часу не марнувати, –
у затишку, в світлім кутку,
намріяла мати поближче до хати
бузок прикопати в садку.
Щоб не занепав, притулила до тину,
нехай безтурботно росте,
і солодко пестила, наче дитину,
яка задивилась на степ.
Коли забузковило парубкувати, –
душа задивилась у став.
Не стала при собі надію тримати,
і боз білим янгелом став.
Відтоді блукає по всій Україні,
сповідує мудрість сільську.
Зізнайтеся, люди, чи в вашій родині
нема мандрівного бузку?
27. 12. 19
Виняток, або Бiлий бузок
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2019
Свидетельство о публикации №119122706799
Свидетельство о публикации №119122706799
Рецензии