З пилу, з жару, наче здоба
Червоніли спрагло щічки.
Доріканням із-під лоба
Очі тліли, як дві свічки.
Красна нитка - із фольклору
Прошивала кровю серце.
Пісня лилася з-надвору,
Де любов сплела кубельце.
Молодим був місяць вповні
Тепла ніч лилась під ноги,
Ангели співали в сонмі,
Геть забувши про тривоги.
Про вмираючих і кволих,
Про сліпих та безпорадних,
Про безлику тьму довкола,
Що зрікалася лампади.
Хоч за пять хвилин перерви -
На планеті кілька сотень
Народилось та померло -
Швидкоплинної дрібноти.
Ну, хіба не може ангел
Відірватись від роботи.
Його серце також прагне -
Відпочинку від скорботи.
Мабуть, хоче роззирнутись,
Оглянутися довкола.
Страж крилатий, і збагнути,
За що скинутий додолу.
Красна нитка - із фольклору,
Вела пару пізно в спальну,
Їм байдужа була Глорія,
Й мандрівник світів астральних.
В дпов сти-2
© Copyright: Хохол Хохотович, 2019
Свидетельство о публикации №119122704741
Свидетельство о публикации №119122704741
Рецензии