Ой, моя дивчинонька
Полонила хлопця дівоча врода.
Полонила серце моє і душу,
По тобі сумую, по тобі тужу.
Ой, моя дівчинонька, дівчинонька,
Я у мами син, ти у мами - донька.
Ти живешь на заході, я - на сході,
Я сумую рік. Та вже може годі?
Очі волошкові не дають покою.
Що ж ти наробила дівчина зі мною?
Чим приворожила, чим причарувала,
Може яку траву ти при собі мала?
Був би я лелека, полетів далеко,
В ті краї чудові, де дзвинять смереки.
Може не забула, може і впізнала б?
Може ти про мене, також думку мала?
Там ліси та гори, сині полонини,
Такі ж самі очі у моїй дівчини.
Я надію маю, що тебе зустріну,
Зі сходу на захід мосток перекіну.
Ой, моя дівчинонька, дівчинонька,
Я у мами син, ти у мами - донька.
Ти живеш на заході, я - на сході,
Я сумую рік. Та вже може й годі?
Свидетельство о публикации №119122605424
Що серце тишком позбавляє волі.
Побачення в вечірній сіножаті,
З цілунками в духмяному стодолі…
В уста, як в пелюстки, твої вростати,
Про все на світі в мить одну забути.
В мереживнім подолi заплутати,
Стрiмке колiно дотиком вiдчути…
............................................................
... Воспоминания бросают в чудный край,
И сердце вновь трепещет, как в начале.
В степи свидание , где сенокосный Рай,
И поцелуи в пряном сеновале…
Как в лепестки медовых губ вростать,
О всём на свете вместе забывая.
И в кружевном подоле заплутать,
Волшебную коленку обнимая…
Валерий Анатольевич 2 18.11.2021 17:59 Заявить о нарушении
Людмила Реутова 18.11.2021 19:04 Заявить о нарушении