По краю леза iдучi...
Хоча роки біжать туди,
Де цвіт буяє при дорозі,
Де є укриття від біди.
Та ось мені ти знов наснилась -
Твоя печаль твоїй душі,
Відчув, як спрага причаїлась,
Надію вилив у вірші.
І твоя біль мене збудила -
Прокинувсь пізно уночі,
Відчув, як ти страждаєшь, мила,
По краю леза ідучі.
Лети, лети мерщій до мене
Маленьким птахом у житах,
Або з Пегасом, взув стремена,
Мій милий і чарівний птах!
Я розповім тобі про щастя
Та про весну, де квіт розмай,
Зроблю щасливою, як вдасця...
Ти тільки, пташко, прилітай!
Свидетельство о публикации №119122500975
Дякую за насолоду!
Це уже не Вiрш -
Це маленька, тиха,
Серед степу, рiчечка -
Струмочком пам'яті бiжить.
Бiжить собi, бiжить.
То дитинства спогад босоногий
Солодко так долею щемить,
Гріє душу спомин строгий -
Було життя, а спогадами - мить..
Бабуня, дiд, тато й мама...
Николай Симинисов 22.02.2020 15:24 Заявить о нарушении
який нагадав про мое босоноге дитинство
після тієї страшної війни, де згинув мій тато,
дідусь, де згинула молодість моєї мами та здоров,я
моєї бабусі.Царство їм небесне усім. Тепер я сам уже
дідусь і тільки рідна мова залишилась зі мною,
нагадуючи мені про мої коріння на Полтавщині,на Чернігівщині
та на Запоріжжі.
Доброго Вам здоров,їчка, любові та щастя.
З повагою до Вас та з теплом моєї душі - Валентин.
Валентин Пепел 22.02.2020 16:05 Заявить о нарушении