По краю леза iдучi...

Тебе покинуть я не взмозі,
Хоча роки біжать туди,
Де цвіт буяє при дорозі,
Де є укриття від біди.
Та ось мені ти знов наснилась -
Твоя печаль твоїй душі,
Відчув, як спрага причаїлась,
Надію вилив у вірші.
І твоя біль мене збудила -
Прокинувсь пізно уночі,
Відчув, як ти страждаєшь, мила,
По краю леза ідучі.
Лети, лети мерщій до мене
Маленьким птахом у житах,
Або з Пегасом, взув стремена,
Мій милий і чарівний птах!
Я розповім тобі про щастя
Та про весну, де квіт розмай,
Зроблю щасливою, як вдасця...
Ти тільки, пташко, прилітай!


Рецензии
Дуже - Дуже Добре!
Дякую за насолоду!
Це уже не Вiрш -
Це маленька, тиха,
Серед степу, рiчечка -
Струмочком пам'яті бiжить.
Бiжить собi, бiжить.

То дитинства спогад босоногий
Солодко так долею щемить,
Гріє душу спомин строгий -
Було життя, а спогадами - мить..

Бабуня, дiд, тато й мама...

Николай Симинисов   22.02.2020 15:24     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Миколо, за Ваш чудовий експромт,
який нагадав про мое босоноге дитинство
після тієї страшної війни, де згинув мій тато,
дідусь, де згинула молодість моєї мами та здоров,я
моєї бабусі.Царство їм небесне усім. Тепер я сам уже
дідусь і тільки рідна мова залишилась зі мною,
нагадуючи мені про мої коріння на Полтавщині,на Чернігівщині
та на Запоріжжі.
Доброго Вам здоров,їчка, любові та щастя.

З повагою до Вас та з теплом моєї душі - Валентин.

Валентин Пепел   22.02.2020 16:05   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.