Тусклі ліхтарики
освітлюють села.
Під ними крокують
Мари та злидні.
Вони вже забули
Свою оселю
І йдуть за виттям псів,
Звернувши на Північ.
Зупинишся серед
Чорного поля
Й подивишся в землю,
Мов крізь століття.
По ній прокладали
Шляхи партизани
Й тікали лисиці
У яр від мисливців.
Я знаю, мій друже,
Тебе не лякають
Дешеві сорочки
Й знецінена вічність.
Косою скоси
Свою неохайність.
Цілуй незнайомок,
Ховаючи відчай.
На Пiвнiч
© Copyright: Катрин Брехт, 2019
Свидетельство о публикации №119122500875
Свидетельство о публикации №119122500875
Рецензии
