Оргазмiя душ
Глибоко пронизуєш. В душу.
Бажання твої незрівнянні.
Як море вилизує сушу, –
Всі дотики полум’яні.
Глибоко. В бажання й віру.
Й у захваті від думок…
Ти ж знаєш, відкрита я щиро
На кожний твій впевнений крок.
І з порухом кожним – в безодню.
Спокуси пронизують тіло.
Який ти прекрасний сьогодні!
А тіло..? Тремтіло і мліло.
І ти проникаєш все глибше.
До піку, межі, відчайдушно.
А я все кричу! Й твоє: «Тихше!»
Таке недоречне й неслушне!..
Ритмічність душі нездоланна –
Безмежна, глибока-глибока!
Можливо, для тебе я рана.
Можливо, – любов синьоока.
В бажаннях для дотику щастя.
В єднанні, яке у злитті
Щасливими стати чи ж вдасться?
Сягнути вершини святі?
Можливо, були у єднанні
Потойбіч, колись. І, забули.
Тепер – ми обоє в вигнанні,
Бо щастя порочність збагнули.
У поглядах. На перехресті
Спокус до нестями, оскомин.
Ми зв’язаний сніп в перевеслі,
Що лишить обом нам спомин.
Ритмічно, у саму душу,
Глибинно і надчуттєво…
— На каву, на чай, на суші?
— Невже це бувало суттєво?
І дико спазмує свідомість.
Пронизані межі вздовж в вічність.
Магнітом думки… в… невагомість…
У цьому вся біль і комічність.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019
03.12.2019
01:08
Всі права застережені. Будь-яке використання потребує письмової згоди автора.
Свидетельство о публикации №119122505201