Снiжна казка

Тихо пахне казкою білий, білий сніг.
Ніч гойдає з ласкою хугу біля ніг.
І дерева в інії – в кожухах зими.
Небо – темно-синєє сипле людям сни.

Кольорово-радісний
Виблиск кришталю.
Лиш морозець заздрісний, –
Має з зла броню.

Та красою міниться
Золотава ніч.
Хай прекрасне стрінеться
Скине втому з пліч.

Хай чарівне станеться.
Казка – оживе.
Темінь нічна зглянеться, –
Місяць-цар пливе.

І дорога світиться,
Скрипом виграє.
Сном стежина нітиться
В помочі стає.

Входжу в зиму кроками,
А душею в біль…
Думками широкими
Корабель на міль.

Я не хочу марева.
Мерехтить вогонь.
Бо життя – не гариво,
А тепло долонь.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019
08.12.2019
18:58
Всі права застережені. Будь-яке використання потребує  письмової згоди автора.


О


Рецензии