Стелиться сизий туман над землею.
В нього зринають зелені ліси.
З гаїв соловейко зривається в небо
Серце тріпоче від тої краси.
Все моє рідне і все моє миле.
Ніжна й кохана батьківська земля.
Вона як матуся у мене єдина.
Я в неї корінням і в небо гіллям.
Де трави духмяні і мед найсолодший,
Там буде завжди моїй мирно душі.
Тремтять, мерехтять від зірок тихі ночі.
І щось заграває цвіркун в спориші.
3 31
© Copyright: Виктория Пегина, 2019
Свидетельство о публикации №119122401148
Свидетельство о публикации №119122401148
Рецензии