Из Ивана Славка. Мария

Это просто – взрослость, до чего, до кого?
Осеньем пока не облекло…
Туманов предутренних в позднюю ясность
печали прозрение зашло.
Зашло-залетело пронизано злостью
к себе, к нему, к сути вещей,
и плодно,  и нежно, и кругловидно,
а где-то: заоблачно, в тучи спелёнуто,
уже поднимается отсвет глаз.
Сине в росе и розово в пульсе,
отважно в надежде, в дороге голодно.
Иди мой ирий, зови меня ирий, тяни меня ирий
Мария-Мария,
Ребёнок, Мария.
Ребёнка, Мария,
по-детски, Мария,
к груди, Мария –
его приложи…


Перевод с украинского Олися Лапковского

М. А
Иван Славко

це просто - дорослість, до чого, до кого?
осінням усе ще не-оповило...
Туманів заранніх в запізнену ясність
розпуки-печалі прозріння зайшло.
Зайшло-залетіло пронизане люттю,
до себе, до нього, до суті речей,
і тяжно і лагідно і кругловидо,
а ще десь: з-заобрійно, в хмари сповито,
уже підоймається відсвіт очей.
Блакитно в росі, і рожево у пульсі,
відважно в надії, голОдно в стезі.
Іди моя мріє, зови мене мріє, тягни мене мріє
Маріє-Маріє,
дитино, Маріє.
Дитину, Маріє,
дитинно, Маріє,
до перса, Маріє -
його притули...