До оптиміста
Оптимізм – велика сила!
Тільки де ж його візьму,
Коли злидні підкосили?
Цей тягар не підійму…
Злидні всілися на плечі
Й ноги звісили свої!
Оптимізм там недоречний,
Де керують шахраї!
Тут у дзвони треба бити
І кричати на весь світ,
Щоб і ми,і наші діти
Мали їжу на обід.
Але я не про обіди,
Не про їжу мова тут,
А про всенародні біди,
Що, як ті гриби ростуть!
Я про те, що тут «вампіри»
Кров людську, як воду п'ють,
Що пани, як хижі звірі,
Людям жити не дають!
Ситуація критична, -
Де щасливе майбуття?
В світі капіталістичнім
До достойного життя
Прокладати шлях нам треба!
Дертися із усіх сил
Лиш на гору, аж до неба,
Щоб ніхто не підкосив!
Тож рожеві окуляри
Ти зніми з своїх очей,
Бо важкі часи настали, -
Може й кров тут потече!
Вересень 2018 р.
До оптимиста
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119122207540
Свидетельство о публикации №119122207540
Рецензии