Ян Гуйфей, люди не прощають такої любові.
Пристрасть у цьому світі зайда.
А я блукаю вулицями, заглядаючи у обличчя.
Пробачте, обізнався.
Зринають у пам’яті усі твої лінії. Пальці.
Я хочу торкнутись цієї руки.
Шумить людське море, в якому хіба що втопитись.
Іду від порога до порога.
Де ти, моя кохана?
Де та межа між світами?
Де та долина нарцисів, яка до тебе мене приведе?
Змиває вода заборонений сон.
Із ночі у ніч один.
Тіло твоє мерехтить у колисці місяця.
Ось і я подався у ловці світла.
***
© Copyright: Олись Лапковский, 2019
Свидетельство о публикации №119122007651
Свидетельство о публикации №119122007651
Рецензии