Нiч на повiтрi... С переводами

               
               
...І ніч на повітрі...
Легкий переривчастий сон,
Бо все ж таки грудень*.
І холод вповзає у груди
Морозним шампанським
...Із неба промитої склянки
У передпташиному ранку...
І так непомітно, повільно, по-панськи,
Думкам в унісон,
У повітря впливає зима.
І чутно, як кроки чиїсь крадькома
Риплять...
Чи по снігу?
Обставин за збігом,
І серце мережа нічна обійма...
Можливо, й дахи припорошені за ніч,
Чи темно виблискують після дощу...
Тобі я прощу
І твоє « на добраніч»,
І звичне, хоч лагідне, відмежування...
На що сподівання?
Зірки мерехтливі
Згасають, чутливі,
Під ранішній дзвін
Від церковної, здалека, вежі –
І серце бентежить
Надія раптова,
Зненацька чудова:
Його чує й Він?!..
Та згодом зникає,
Мов зірка ранкова.


Аватар с благодарностью
взят у Риты Назарук

http://www.stihi.ru/2014/12/09/4498
http://www.stihi.ru/2016/12/13/553
http://www.stihi.ru/2016/12/13/9800
http://www.stihi.ru/2017/05/05/3784
моя благодарность ВСЕМ ЧЕТВЕРЫМ
за перевод на русский!

*Грудень-2009
(декабрь месяц)

******************

Авторский вольный перевод на русский:

...под звёздною пудрой
прерывист предутренний сон:
декабрь на дворе…
колкость воздуха сводит с ума
морозным шампанским
из неба прочищенной чаши
до-птичьего утра…
и так незаметно, но чаще и чаще,
со мной в унисон,
под дублёнку вползает зима …
шаги вдруг слышны
чётким скрипом по снежному насту
среди тишины, что меня обнимает сама
раскинутой сетью…
оконные, верно, снежком припорошены очи…
тебе я прощу,
как слова «доброй ночи»,
твою отстранённость:
я только гощу
в зимнем сердце – откуда ж влюблённость?..
как зёрнам – без пашни...
но – утренний звон
от церковной проснувшейся башни! –
и радость пронзает:
его слышит Он?!..
...потом исчезает,
поблёкнув понуро,
как звёзды под утро…