I падав снiг...

I падав в пам'ять сніг минулорічний...
Він засипав тривоги і мости
І бився в шибки вітром сизим
Туманом замітав сліди.
Дощ заколисував мінорним
Звуком, оспівував все те
Що знаєш ти.
І відмивав у пам'яті хвилини
Що карбували рани самоти...
Дощ тихо плинув як майбутнє
У минуле... Сльозою по вікні
Втікав униз.
І каламутними струмками
Кудись все біг ...
Душі бентежної відносячи
Всі думи у давній, дивний сніг...
 


Рецензии