Н.Бідненко
Як подолати до тебе кляті милі,
Чи просто їх змотати у клубок?
І зазвучать в душі слова несмілі,
І за дзвінком лунатиме дзвінок.
Дірчасте небо задає питання,
Ще юний місяць свій встромляє ріг:
-То чим ви так образили кохання,
Що спотикнулось, бідне, о поріг?
Життя-буття... Смішне і незбагненне...
О світе білий, тільки не сірій!
...Знов опівночі стукають до мене
Напів образи в плетиві надій.
***
Как мне пройти к тебе все километры,
Иль просто их смотать в тугой клубок?
И зазвучат в душе слова - молитвы,
И за звонком опять идёт звонок.
А небо в дырках задаёт вопросы,
Да месяц молодой вставляет рог:
-И чем же вы любовь так оскорбили,
Что спотыкнулась вон о тот порог?
А в буднях жизнь смешная, непонятная...
О, свет мой белый, только не серей!
...И снова ночью ломятся невнятные
Полу-оскорбления в кружевах надежд.
Как мне пройти к тебе все километры...
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2019
Свидетельство о публикации №119121809235
Свидетельство о публикации №119121809235
Рецензии